By Олександр Мельник 
Трохантерит, або синдром болю великого вертела (GTPS), — одна з найчастіших причин болю саме в зовнішній частині стегна. Сучасні дослідження показують, що в основі проблеми найчастіше лежить не запалення самої бурси, а дегенеративно-дистрофічні зміни в сухожиллях середнього та малого сідничних м’язів у місці їхнього прикріплення до великого вертела стегнової кістки. Бурса страждає вдруге через надмірне тертя.
Основний симптом — локальний біль і різка чутливість при натисканні пальцем у ділянці великого вертела. Біль посилюється при лежанні на ураженому боці, тривалому стоянні, ходьбі по сходах, підйомі з низького стільця або схрещуванні ніг. Рухливість у кульшовому суглобі при цьому зазвичай зберігається повністю — на відміну від артрозу.
Своєчасне розпізнавання цих особливостей дозволяє відрізнити трохантерит від інших станів і уникнути затяжного перебігу. Більшість випадків добре піддаються консервативному підходу, якщо правильно зняти надлишкове навантаження на сухожилля та відновити силу сідничних м’язів.
Анатомія та механізм: чому болить саме зовнішня сторона стегна
Великий вертел — це кістковий виступ на зовнішній поверхні верхньої третини стегнової кістки. До нього прикріплюються сухожилля середнього та малого сідничних м’язів, які стабілізують таз під час ходьби та стоячи на одній нозі. Між цими сухожиллями та клубово-гомілковою стрічкою (ITB) розташована вертельна бурса — невелика синовіальна сумка, що зменшує тертя.
При надмірному або незвичному навантаженні (різке збільшення ходьби, бігу, тривале сидіння з ногою на ногу, слабкість сідничних м’язів) виникає надмірне стиснення або розтягнення сухожиль у зоні прикріплення. З часом розвивається тендинопатія — процес, при якому порушується структура колагену, з’являються зони дегенерації та новоутворені судини. Бурса реагує вторинно — з’являється набряк і біль при компресії.
Саме тому біль локалізується чітко збоку стегна, а не в паху (як при проблемах самого суглоба). Слабкість середнього сідничного м’яза призводить до опускання таза на протилежному боці під час ходьби — це ще більше збільшує компресію на уражену сторону. Механізм пояснює, чому звичайний відпочинок часто дає лише тимчасовий ефект, а проблема повертається при першому ж навантаженні.
Як проявляється біль: від перших сигналів до хронічної картини
На ранніх етапах біль з’являється періодично — після тривалої ходьби, підйому сходами або після сну на боці. Багато людей відзначають, що спочатку дискомфорт швидко минає в спокої. З часом болючі відчуття стають більш постійними, не залежать від навантаження і турбують навіть уночі.
Класична скарга — неможливість лежати на ураженому боці. Пацієнти змушені спати на спині або на здоровому боці з подушкою між колінами. При вставанні з низького стільця або з автомобіля часто виникає різкий «простріл» по зовнішній поверхні стегна. Під час ходьби по нерівній поверхні або по сходах у панельному будинку біль наростає поступово і може віддавати вниз по зовнішній стороні стегна до рівня коліна.
У хронічних випадках (більше 3–6 місяців) з’являється втома м’язів стегна, легка кульгавість при тривалому навантаженні та зниження витривалості при ходьбі. Набряк і почервоніння шкіри майже ніколи не виникають при звичайному асептичному процесі — їх поява вимагає виключення інфекційного запалення.
Клінічні тести та ознаки, які допомагають запідозрити трохантерит
Діагноз значною мірою клінічний. Найінформативніша ознака — локальна болючість при пальпації великого вертела в положенні лежачи на здоровому боці. Лікар натискає пальцем у найболючішій точці — пацієнт зазвичай реагує миттєво.
Додаткові провокаційні тести:
- Активне відведення стегна в положенні лежачи на боці з опором — біль у зовнішній частині.
- Тест одноопорного стояння (single leg stance) — утримання рівноваги більше 30 секунд провокує біль або опускання таза.
- Тест Фабера (FABER) — згинання, відведення та зовнішня ротація стегна в положенні лежачи на спині.
- Тест Обера — для оцінки напруги клубово-гомілкової стрічки.
Ці тести не є абсолютно специфічними, але в сукупності з типовою локалізацією болю та відсутністю обмеження рухів у суглобі дозволяють з високою ймовірністю запідозрити трохантерит. Інструментальні методи (УЗД, МРТ) призначають при нетиповій картині або для виключення інших патологій.
Порівняння з іншими причинами болю в стегні
Біль у зовнішній частині стегна часто плутають з іншими станами. Ось ключові відмінності:
| Стан | Локалізація болю | Що посилює | Рухливість кульшового суглоба | Супутні ознаки | Ключові діагностичні ознаки |
|---|---|---|---|---|---|
| Синдром болю великого вертела (трохантерит/GTPS) | Зовнішня поверхня стегна над вертелом, іноді вниз по латеральній поверхні | Лежання на боці, тривале стояння, сходи, схрещування ніг | Зазвичай збережена повністю | Нічна біль, відсутність набряку | Локальна пальпаторна болючість вертела, позитивний тест одноопорного стояння |
| Остеоартроз кульшового суглоба | Переважно пахова ділянка, передня поверхня стегна | Внутрішня ротація, ранкова скутість, навантаження | Обмежена, особливо ротація та згинання | Хруст, обмеження амплітуди | Обмеження внутрішньої ротації, позитивний тест Фабера з паховим болем |
| Поперекова радикулопатія (L4–L5) | По задній або боковій поверхні стегна, часто нижче коліна | Нахили, кашель, чхання, тривале сидіння | Зазвичай збережена | Біль у попереку, оніміння, слабкість у стопі | Позитивний тест Ласега, неврологічний дефіцит |
| Синдром грушоподібного м’яза | Сіднична ділянка з іррадіацією по ходу сідничного нерва | Довге сидіння, внутрішня ротація стегна | Зазвичай збережена | Біль при пальпації сідниці, іноді оніміння | Біль при внутрішній ротації проти опору |
Порівняння складено на основі клінічних оглядів та рекомендацій 2024–2025 років.
Хто в зоні ризику: фактори та чому частіше після 40
Трохантерит значно частіше діагностують у жінок віком 40–60 років. Основні причини — ширший таз і більший кут шийки стегна, що створює додаткове напруження на сухожилля, а також гормональні зміни періоду перименопаузи, які впливають на якість колагену в сухожиллях.
Додаткові фактори ризику:
- Зайва вага (збільшує компресію на вертел).
- Різниця в довжині ніг або сколіоз (нерівномірне навантаження).
- Сидяча робота з подальшим різким збільшенням активності.
- Біг на довгі дистанції або інтенсивні тренування без достатньої сили сідничних м’язів.
- Попередні травми або операції на кульшовому суглобі та коліні.
У чоловіків стан зустрічається рідше і зазвичай пов’язаний з професійним перевантаженням або травмами.
Поширені помилки, через які біль затягується
Найчастіша помилка — сприймати трохантерит виключно як «запалення бурси» і обмежуватися повним спокоєм та протизапальними мазями. Повний спокій погіршує стан сухожиль, оскільки вони потребують правильного дозованого навантаження для відновлення.
Інші типові помилки:
- Агресивне розтягування клубово-гомілкової стрічки на ранніх етапах — це посилює компресію.
- Ігнорування слабкості сідничних м’язів і робота тільки з «розслабленням» напружених зон.
- Тривале безконтрольне застосування НПЗЗ без корекції біомеханіки.
- Самостійні спроби «пробити» тригерні точки жорстким роликом або м’ячем.
- Очікування, що «саме пройде», протягом місяців — хронічна тендинопатія відновлюється довше.
Перші кроки при симптомах: що можна зробити самому і коли звертатися до фахівця
При перших проявах на 7–10 днів варто зменшити провокуючі навантаження: уникати лежання на ураженому боці (використовувати подушку між колінами), не схрещувати ноги, тимчасово зменшити тривалу ходьбу та стояння. Короткий курс НПЗЗ (за відсутності протипоказань) може зняти гострий біль, але не вирішує причину.
Корисні початкові вправи — ізометричні скорочення середнього сідничного м’яза в положенні лежачи на боці (утримання ноги на вазі 10–15 секунд, 8–10 повторів). Після зникнення гострого болю переходять до динамічних вправ на зміцнення сідничних м’язів під контролем фахівця.
Звернутися до ортопеда або спортивного лікаря варто, якщо:
- Біль не минає протягом 2–3 тижнів або посилюється.
- З’являється набряк, почервоніння або підвищена температура (рідко, але вимагає виключення інфекції).
- Біль супроводжується онімінням, слабкістю в нозі або болем у попереку.
- Є травма в анамнезі або ви підозрюєте різницю в довжині ніг.
У більшості випадків уже на етапі первинного огляду та правильно підібраної програми лікувальної фізкультури вдається суттєво зменшити біль протягом 6–12 тижнів. Сучасний підхід 2025–2026 років робить акцент саме на відновленні сили та контролю сухожиль, а не на тривалому обмеженні активності.
Біль у зовнішній частині стегна — це не вирок і не обов’язково артроз. При правильному розумінні механізму та послідовних діях більшість людей повертаються до повноцінного руху без операцій та хронічного дискомфорту.