Назви вітамінів: від літер до хімічних формул

Коли ми говоримо «вітамін C» чи «B12», більшість людей розуміє, про що йдеться. Але за цими короткими позначеннями ховається ціла система найменувань, яка складалася понад сто років. Кожен вітамін має одразу кілька назв — літерну, хімічну та фізіологічну. Розуміння цієї системи допомагає правильно читати етикетки добавок, орієнтуватися в наукових статтях і не плутатися, коли лікар або дієтолог згадує «ретинол» чи «ціанокобаламін».

У цій статті зібрано повний огляд усіх офіційно визнаних вітамінів, пояснено, звідки взялися їхні назви, і показано, як ці назви працюють на практиці. Матеріал орієнтований на тих, хто хоче не просто запам’ятати список, а реально розуміти, що стоїть за кожним терміном.

Сьогодні визнано 13 вітамінів, необхідних людині. Вони поділяються на дві великі групи за розчинністю, і саме ця властивість багато в чому визначає як їхні назви, так і правила застосування.

Як з’явилися літерні позначення вітамінів

На початку XX століття вчені ще не знали хімічної будови більшості вітамінів. Вони виявляли лише біологічний ефект: відсутність певної речовини в їжі викликала конкретне захворювання. Тому сполуки просто нумерували літерами латинського алфавіту в порядку відкриття.

Першим отримав назву вітамін A (ретинол) у 1913–1915 роках. Далі з’явився вітамін B — спочатку як одна речовина, що запобігала бері-бері. Пізніше виявилося, що «вітамін B» — це цілий комплекс, і його розділили на B1, B2, B3 тощо. Вітамін C відкрили у 1920-х, D — приблизно в той самий час, E — у 1922 році. Вітамін K отримав свою літеру не за порядком, а через данське та німецьке слово «koagulation» (згортання крові), бо саме цю функцію встановив дослідник Хенрік Дам у 1929 році.

Літери F–J свого часу використовували, але пізніше більшість із цих сполук або перекласифікували, або виключили зі списку вітамінів. Саме тому сьогодні ми маємо «стрибок» від E до K.

У 1956 році Міжнародний союз теоретичної та прикладної хімії (IUPAC) затвердив сучасну хімічну номенклатуру. Відтоді літерні позначення залишилися як зручні «народні» назви, а офіційними стали хімічні.

Три системи найменувань, які існують паралельно

Кожен вітамін має три офіційні або напівофіційні назви:

• Літерна (традиційна) — A, B1, C, D3, K2 тощо. Найзручніша для повсякденного використання.
• Хімічна — відображає структуру молекули: ретинол, тіамін, аскорбінова кислота, холекальциферол.
• Фізіологічна (функціональна) — підкреслює головну біологічну дію: антиксерофтальмічний (A), антиневритний (B1), антискорбутний (C), антирахітичний (D).

Приклад: вітамін B1 одночасно називають тіаміном (хімічна назва) і антиневритним фактором (фізіологічна). На етикетках українських і європейських добавок найчастіше пишуть і літеру, і хімічну назву разом: «Вітамін B1 (тіамін гідрохлорид)».

Існують також вітамери — різні хімічні форми одного вітаміну, які мають схожу біологічну активність. Для вітаміну A це ретинол, ретиналь і ретиноєва кислота. Для вітаміну E — кілька токоферолів і токотрієнолів. Для B12 — ціанокобаламін, метилкобаламін, гідроксокобаламін і аденозилкобаламін.

Повний список вітамінів з усіма назвами

Нижче наведено актуальний перелік 13 вітамінів, визнаних необхідними для людини. Дані базуються на класифікації IUPAC та матеріалах українських і міжнародних довідників станом на 2025–2026 роки.

Джерело: класифікація IUPAC, дані Вікіпедії українською та матеріали фармацевтичних довідників 2024–2026 рр.

Зверніть увагу: вітамін B4 (холін), B8 (інозитол), B10, P (біофлавоноїди) та деякі інші речовини раніше вважалися вітамінами, але зараз їх класифікують як вітаміноподібні сполуки. Вони важливі, проте не входять до офіційного списку з 13.

Чому розчинність визначає і назву, і застосування

Жиророзчинні вітаміни (A, D, E, K) накопичуються в печінці та жировій тканині. Тому їхні назви часто пов’язані з довготривалими ефектами і ризиком гіпервітамінозу. Водорозчинні (група B і C) швидко виводяться з сечею, тому їх потрібно отримувати регулярно, а передозування трапляється значно рідше.

Ця різниця впливає навіть на форму випуску. Жиророзчинні частіше продають у капсулах з олійною основою, водорозчинні — у таблетках або порошках. На етикетках жиророзчинних вітамінів майже завжди вказують конкретний вітамер (D3, а не просто D), бо біодоступність може сильно відрізнятися.

У практиці українських лікарів і дієтологів найчастіше рекомендують саме D3 (холекальциферол), а не D2, бо він краще підтримує рівень 25(OH)D у крові. Аналогічно для B12 віддають перевагу метилкобаламіну або гідроксокобаламіну перед ціанокобаламіном у певних клінічних ситуаціях.

Поширені помилки та міфи щодо назв

Одна з найчастіших плутанин — ототожнення «вітаміну B» з одним препаратом. Люди купують «вітамін B» і очікують ефекту від усього комплексу, хоча в складі може бути лише B1 або B6.

Друга поширена помилка — вважати, що «натуральний» вітамін E завжди кращий за синтетичний. Насправді природний d-α-токоферол справді має вищу біологічну активність, ніж синтетичний dl-α-токоферол, але різниця не завжди критична, якщо дозування перераховане правильно.

Третій міф: «вітамін F» і «вітамін U» — це повноцінні вітаміни. Насправді незамінні жирні кислоти (раніше F) і S-метилметіонін (U) більше не вважаються вітамінами.

У реальних кейсах пацієнти часто плутають ніацин (B3) з нікотиновою кислотою і нікотинамідом. Обидві форми — ніацин, але нікотинова кислота у високих дозах викликає припливи, а нікотинамід — ні. Тому на етикетках якісних препаратів завжди уточнюють форму.

Як читати етикетку добавки: практичний розбір

Візьмемо типову етикетку українського або європейського мультивітамінного комплексу. Там можна побачити запис:

«Вітамін A (ретинілпальмітат) — 800 мкг RE
Вітамін D3 (холекальциферол) — 10 мкг (400 МО)
Вітамін B12 (ціанокобаламін) — 2,5 мкг»

Що це означає на практиці:

• RE (retinol equivalent) — еквівалент ретинолу. Якщо вказано каротиноїди, перерахунок інший (1 мкг ретинолу ≈ 6 мкг β-каротину).
• МО (міжнародні одиниці) для D і A досі часто використовують, хоча в Європі поступово переходять на мікрограми.
• Форма ціанокобаламіну — найстабільніша, але в організмі вона має перетворитися на активні форми.

Якщо ви бачите лише «вітамін E — 15 мг», без уточнення α-токоферолу, біологічна активність може бути нижчою, ніж очікується. Завжди шукайте конкретику.

Сучасні акценти 2025–2026 років і коли варто звернутися до фахівця

За останні роки в Україні та Європі зросла увага до персоналізованого підбору форм вітамінів. Аналізи на 25(OH)D, гомоцистеїн, метилмалонову кислоту та генетичні поліморфізми (MTHFR) дозволяють обирати не просто «B-комплекс», а конкретні активні форми — метилфолат замість фолієвої кислоти, метилкобаламін замість ціанокобаламіну.

Водночас надмірне захоплення високими дозами жиророзчинних вітамінів без контролю залишається ризикованим. Гіпервітаміноз A і D досі фіксують у клінічній практиці, особливо при самостійному прийомі препаратів «для імунітету» чи «для кісток» у дозах, що перевищують верхню допустиму межу.

Звернутися до лікаря або кваліфікованого дієтолога варто, якщо:

• ви плануєте тривалий прийом доз, вищих за рекомендовані добові норми;
• є хронічні захворювання печінки, нирок або порушення всмоктування;
• ви вагітні, годуєте груддю або маєте підтверджений дефіцит за аналізами;
• приймаєте ліки, які взаємодіють з вітамінами (антикоагулянти і вітамін K, ізоніазид і B6 тощо).

Знання правильних назв вітамінів — це не просто теорія. Це інструмент, який дозволяє свідомо обирати продукти, читати склад і спілкуватися з фахівцями однією мовою. Літерна система залишилася зручною «народною» мовою, хімічна — точною науковою, а розуміння обох дає максимальну користь.

Найкращий спосіб забезпечити себе вітамінами — різноманітне харчування. Добавки виконують роль страховки, а не заміни. І чим точніше ви розумієте, що саме написано на упаковці, тим ефективніше ця страховка працює.