By Олександр Мельник 
Мікроелементи — це хімічні елементи, які містяться в тканинах і рідинах людини у надзвичайно малих концентраціях, зазвичай від 0,001 до 0,000001 % маси тіла. Незважаючи на мізерну кількість, без них неможливі сотні біохімічних реакцій: від транспорту кисню до синтезу гормонів і захисту клітин від окисного стресу.
Організм не вміє створювати ці елементи самостійно. Вони надходять виключно з їжею, водою та, у меншій мірі, повітрям. За сучасними оцінками, для нормальної життєдіяльності людині необхідно близько 15–20 есенціальних мікроелементів. Їх нестача або надлишок здатні запускати ланцюг порушень, які спочатку маскуються під звичайну втому, а згодом переростають у хронічні захворювання.
Розуміння ролі мікроелементів дозволяє не лише правильно складати раціон, а й вчасно помічати сигнали організму. Нижче розберемо, як саме працюють ці речовини, які з них найважливіші, де їх шукати і що робити, коли баланс порушується.
Чим мікроелементи відрізняються від макроелементів
Макроелементи потрібні організму в грамах на добу. До них належать кальцій, фосфор, калій, натрій, магній, хлор і сірка. Вони будують кістки, підтримують осмотичний тиск і беруть участь у скороченні м’язів. Мікроелементи ж потрібні в міліграмах або навіть мікрограмах. Їх концентрація в тканинах у тисячі разів нижча, але функціональне навантаження часто не менше.
Класифікація за вмістом у тілі виглядає так:
- макроелементи — понад 0,01 % маси тіла;
- мікроелементи — від 0,001 до 0,00001 %;
- ультрамікроелементи — менше 0,000001 %.
Межа між групами умовна. Залізо, наприклад, іноді відносять до мікроелементів, хоча його запас у дорослої людини сягає 3–5 г. Головна відмінність полягає не в цифрах, а в механізмі дії: макроелементи переважно виконують структурну роль, мікроелементи — каталітичну. Вони входять до складу ферментів, коферментів, гормонів і транспортних білків, багаторазово прискорюючи реакції, які без них практично зупинилися б.
Класифікація мікроелементів за біологічною роллю
Не всі елементи, які знаходять у тканинах, однаково потрібні. Сучасна класифікація поділяє їх на чотири групи.
Есенціальні (життєво необхідні) — ті, без яких організм не може існувати: залізо, цинк, мідь, марганець, йод, селен, кобальт, хром, молібден. Їхня роль доведена експериментально і клінічно.
Умовно есенціальні — елементи, для яких накопичується все більше даних про важливість, але остаточні докази ще формуються: фтор, бор, кремній, ванадій, нікель, літій, бром.
Токсичні — свинець, ртуть, кадмій, алюміній, миш’як. Навіть у малих дозах вони можуть накопичуватися і порушувати роботу ферментів.
Потенційно токсичні — золото, срібло, олово, титан та інші. Їхня роль у фізіології або мінімальна, або взагалі не встановлена, проте при високих концентраціях вони стають небезпечними.
Такий поділ допомагає розуміти, чому одні елементи варто спеціально шукати в раціоні, а інші — навпаки, контролювати, щоб не перевищити безпечний рівень.
