By Олександр Мельник 
Батьки часто шукають точні цифри, щоб зрозуміти, чи отримує дитина достатньо вітамінів з їжі. Офіційні норми МОЗ України дають чіткі орієнтири залежно від віку, але на практиці важливо враховувати не лише таблицю, а й реальний раціон, сезон, спосіб життя та індивідуальні особливості.
Ці норми — не жорсткий стандарт «треба саме стільки», а фізіологічна потреба здорової дитини. Вони допомагають оцінити харчування, спланувати меню і зрозуміти, коли без добавок не обійтися. Нижче — повна таблиця, порівняння з міжнародними даними, конкретні продуктові приклади та розбір типових помилок.
Стаття базується на чинних нормах фізіологічних потреб (Наказ МОЗ № 1073) та актуальних клінічних підходах 2024–2026 років, зокрема щодо вітаміну D.
Офіційна таблиця добових норм вітамінів за даними МОЗ України
Нижче наведена повна таблиця добової потреби дитячого населення у вітамінах. Дані актуальні й досі використовуються в системі охорони здоров’я та освітніх закладах.
| Вікова група | А (мкг РЕ) | Біотин (мкг) | Пантотенова к-та (мг) | D (мкг) | Е (мг ТЕ) | К (мкг) | С (мг) | В1 (мг) | В2 (мг) | РР (мг НЕ) | В6 (мг) | В12 (мкг) | Фолат (мкг) |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 0–3 місяці | 400 | 5 | 1,7 | 8 | 3 | 5 | 30 | 0,3 | 0,4 | 5 | 0,4 | 0,5 | 25 |
| 4–6 місяців | 400 | 5 | 1,7 | 10 | 4 | 8 | 35 | 0,4 | 0,5 | 6 | 0,5 | 0,5 | 40 |
| 7–12 місяців | 500 | 6 | 1,8 | 10 | 5 | 10 | 40 | 0,5 | 0,6 | 7 | 0,6 | 0,6 | 60 |
| 1–3 роки | 500 | 8 | 2 | 10 | 6 | 15 | 45 | 0,8 | 0,9 | 10 | 0,9 | 0,7 | 100 |
| 4–6 років | 500 | 15 | 3 | 10 | 7 | 20 | 50 | 0,8 | 1,0 | 12 | 1,0 | 1,0 | 150 |
| 6 років (школярі) | 500 | 15 | 3 | 10 | 8 | 25 | 55 | 0,9 | 1,1 | 13 | 1,1 | 1,2 | 200 |
| 7–10 років | 500 | 20 | 3 | 5 | 10 | 30 | 60 | 1,0 | 1,2 | 15 | 1,2 | 1,4 | 200 |
| 11–13 років (хлопчики) | 600 | 25 | 4 | 5 | 13 | 45 | 75 | 1,3 | 1,5 | 17 | 1,5 | 2,0 | 300 |
| 11–13 років (дівчатка) | 600 | 25 | 4 | 5 | 10 | 45 | 70 | 1,1 | 1,3 | 15 | 1,3 | 2,0 | 300 |
| 14–17 років (юнаки) | 600 | 40 | 4 | 5 | 15 | 65 | 80 | 1,5 | 1,8 | 20 | 1,8 | 2,0 | 400 |
| 14–17 років (дівчата) | 600 | 40 | 4 | 5 | 13 | 55 | 75 | 1,2 | 1,5 | 17 | 1,5 | 2,0 | 400 |
Джерело даних: Наказ МОЗ України № 1073 від 03.09.2017 (норми фізіологічних потреб).
Зверніть увагу: для дітей першого року життя частина показників розраховувалася з урахуванням маси тіла, тому в таблиці наведені усереднені значення. Для школярів і підлітків вже чітко врахована стать — у дівчат нижча потреба в деяких вітамінах через меншу м’язову масу та інші фізіологічні особливості.
Чому норми змінюються з віком і відрізняються за статтю
Потреба у вітамінах тісно пов’язана з темпами росту, об’ємом тканин, що формуються, та рівнем фізичної активності. У перший рік життя організм будує кісткову систему, нервову тканину та імунітет надзвичайно швидко, тому відносна потреба (на кілограм ваги) найвища. Після року темпи сповільнюються, але абсолютні цифри продовжують рости через збільшення маси тіла.
У підлітковому віці з’являється статева диференціація. Хлопчики потребують більше вітамінів групи В і вітаміну Е через активне нарощування м’язової маси. У дівчат зростає потреба в залізі (не в цій таблиці, але важливо), а от потреба в деяких антиоксидантних вітамінах може бути трохи нижчою. Вітамін D у таблиці МОЗ для дітей старше 6–7 років стоїть на рівні 5 мкг — це фізіологічна потреба при достатньому сонці. На практиці в Україні її часто не вистачає.
Українські норми та міжнародні рекомендації: де розбіжності
Найбільша різниця стосується вітаміну D. У нормах МОЗ для дітей від 7 років — 5 мкг (200 МО). Водночас сучасні клінічні рекомендації (українські протоколи з профілактики рахіту, рекомендації Європейського товариства дитячої ендокринології, американський IOM) радять профілактично 10–15 мкг (400–600 МО) для дітей старше року, а в багатьох випадках і більше.
Причина проста: таблиця МОЗ відображає мінімальну фізіологічну потребу при ідеальних умовах (достатнє перебування на сонці, збалансоване харчування). Реальність українського клімату, особливо з жовтня по квітень, інша. Тому педіатри майже одностайно рекомендують добавки вітаміну D цілий рік або принаймні в холодний сезон.
По інших вітамінах розбіжності менші. Норми вітаміну С, А, групи В загалом узгоджуються з рекомендаціями ВООЗ та європейськими даними. Дещо нижчі показники фолату в молодшому віці порівняно з американськими RDA, але це не критично.
Як забезпечити норму через харчування: практичні приклади
Більшість вітамінів цілком реально отримати з їжі, якщо раціон різноманітний. Ось орієнтовні набори продуктів, які покривають добову потребу для різних вікових груп (приблизні розрахунки для середньої дитини).
Для дитини 1–3 років (орієнтовно 45 мг вітаміну С, 500 мкг вітаміну А, 100 мкг фолату):
- 100 г свіжої моркви або гарбуза (вітамін А);
- 1 ківі або 80–100 г болгарського перцю (вітамін С);
- 50–70 г печінки раз на 7–10 днів або жовток щодня (вітаміни А, D, групи В);
- 100–150 мл кефіру або йогурту + сир (вітаміни групи В, трохи А);
- зелень (кріп, петрушка) і листові салати кілька разів на тиждень (фолат, К).
Для школяра 7–10 років:
- порція жирної риби (лосось, скумбрія) 2 рази на тиждень — закриває частину потреби в D і А;
- 2–3 порції овочів і фруктів щодня, обов’язково щось яскраве (морква, буряк, ягоди);
- цільнозерновий хліб, каші, бобові — вітаміни групи В;
- горіхи та насіння (невелика жменя) — вітамін Е;
- яйця, м’ясо, молочні продукти — В12 і решта групи В.
Найскладніше забезпечити вітамін D виключно їжею. Навіть при регулярному споживанні жирної риби та збагачених продуктів узимку цього майже ніколи не вистачає. Тому саме цей вітамін найчастіше потребує додаткового введення.
Поширені помилки, які призводять до дефіциту або надлишку
Перша і найчастіша — «ми ж їмо фрукти, значить усе добре». Фрукти дають переважно вітамін С і трохи фолату. Вітаміни групи В, А у формі ретинолу, D і К з фруктів майже не надходять.
Друга помилка — давати полівітаміни «для профілактики» без аналізу раціону і без консультації. Багато комплексів містять дози, близькі до верхньої межі, а при одночасному споживанні збагачених продуктів можна отримати надлишок жиророзчинних вітамінів (особливо А і D).
Третя — ігнорувати сезонність. Влітку при достатньому перебуванні на сонці потреба в добавках вітаміну D знижується, взимку — навпаки. Багато хто п’є D тільки навесні, коли вже пізно.
Четверта — боятися «хімії» і відмовлятися від добавок навіть при підтвердженому дефіциті. При вираженому дефіциті вітаміну D або заліза одними продуктами швидко ситуацію не виправити.
Коли варто додавати вітамінні комплекси і як їх обирати
Добавки виправдані в таких випадках:
- підтверджений лабораторно дефіцит (особливо 25(OH)D нижче 30 нг/мл);
- обмеження в харчуванні (вегетаріанство, алергії, вибірковість у їжі);
- часті інфекції, затримка росту, підвищена стомлюваність без інших причин;
- діти на виключно грудному вигодовуванні після 4–6 місяців без введення прикорму з джерелами вітамінів;
- зимово-весняний період для вітаміну D майже всім дітям в Україні.
При виборі комплексу дивіться не на красиву упаковку, а на дози. Вони не повинні суттєво перевищувати добову норму (краще 50–100 % від RDA). Для вітаміну D окремі краплі або спрей зручніші за полівітаміни, бо дозволяють точно дозувати.
Жиророзчинні вітаміни (A, D, E, K) краще приймати з їжею, що містить жири. Водорозчинні (група В і С) можна в будь-який час, але краще в першій половині дня.
Ознаки нестачі вітамінів і коли звертатися до лікаря
Класичні симптоми дефіциту з’являються не одразу. Ранні ознаки часто неспецифічні: підвищена стомлюваність, часті застуди, суха шкіра, ламке волосся, повільне загоєння подряпин, зниження концентрації уваги в школі.
Більш виражені прояви:
- дефіцит вітаміну D — болі в кістках і м’язах, затримка прорізування зубів у малюків, підвищена пітливість;
- нестача групи В — тріщини в куточках рота, запалення язика, дратівливість;
- дефіцит вітаміну А — сухість очей, нічна сліпота (рідко, але буває);
- нестача вітаміну С — кровоточивість ясен, повільне загоєння.
При будь-яких стійких симптомах варто звернутися до педіатра. Самостійно «лікувати» полівітамінами без обстеження — погана ідея. Лікар може призначити аналіз на 25(OH)D, феритин, загальний аналіз крові та за потреби інші показники.
Ключові інсайти
Офіційна таблиця МОЗ — хороший орієнтир, але не догма. Для вітаміну D в українських умовах майже завжди потрібна добавка. Більшість інших вітамінів реально отримати з різноманітного харчування, якщо в раціоні є овочі, фрукти, білкові продукти тваринного походження, цільні злаки та жири. Найкраща стратегія — спочатку оцінити реальне меню дитини, а вже потім вирішувати питання добавок разом із педіатром.