By Олександр Мельник 
Серратіопептидаза — це протеолітичний фермент бактеріального походження, який використовують як допоміжний засіб при запаленні, набряках і деяких післяопераційних станах. В Україні він найчастіше представлений препаратом Серрата у таблетках по 10 мг з кишковорозчинною оболонкою.
Фермент не є антибіотиком і не замінює нестероїдні протизапальні препарати. Його дія базується на розщепленні нежиттєздатних білків, зменшенні проникності капілярів і полегшенні відходження секрету. Клінічні дані підтверджують помірний ефект у певних ситуаціях, але не підтримують статус «універсального засобу».
Нижче розберемо походження речовини, точний механізм, реальні показання, порівняння з іншими підходами, типові помилки та правила безпечного застосування станом на 2026 рік.
Звідки взявся фермент і як він потрапив у клінічну практику
Серратіопептидаза виробляється непатогенною бактерією Serratia E15, яка мешкає в кишечнику тутового шовкопряда Bombyx mori. У природі фермент допомагає метелику розчинити кокон. У 1950–60-х роках японські дослідники виділили його з культури бактерій і почали вивчати як протизапальний засіб.
Молекулярна маса становить приблизно 45–60 кДа, фермент належить до цинковмісних металопротеаз. Для медичного застосування його отримують шляхом ферментації та очищення. Таблетки покривають кишковорозчинною оболонкою, щоб захистити активність від соляної кислоти шлунка.
В Європі та Азії препарат використовують понад 40 років. В Україні зареєстрований під торговою назвою Серрата. На відміну від багатьох біологічно активних добавок, він має статус лікарського засобу з офіційною інструкцією МОЗ.
Як саме серратіопептидаза діє в організмі
Після всмоктування в кишечнику фермент зв’язується з α2-макроглобуліном крові у співвідношенні 1:1. Цей комплекс маскує антигенні властивості, але зберігає протеолітичну активність. Далі речовина потрапляє до вогнища запалення, де поступово переходить у ексудат.
Основні ефекти реалізуються через кілька шляхів. Фермент гідролізує брадикінін, гістамін і серотонін — медіатори, що розширюють капіляри і підвищують їхню проникність. У результаті зменшується набряк. Одночасно блокуються інгібітори плазміну, що посилює фібринолітичну активність і сприяє розщепленню фібринових відкладень і некротизованих тканин. Живі білки (альбумін, глобуліни) практично не страждають.
У дихальних шляхах серратіопептидаза знижує в’язкість мокротиння, руйнуючи дисульфідні зв’язки структурних білків слизу. Це полегшує мукоциліарний кліренс. Додатково відзначають антибіоплівкову дію: фермент порушує білковий матрикс бактеріальних біоплівок, підвищуючи чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.
Важливо розуміти обмеження. Аналгетичний ефект помірний і вторинний — він виникає через зменшення запальних медіаторів, а не через прямий вплив на больові рецептори чи центральну нервову систему. Тому при вираженому болю препарат не замінює класичні анальгетики.
Коли серратіопептидаза реально допомагає: практичні сценарії
Офіційні показання в Україні обмежені. Препарат призначають у комплексній терапії:
- розтягнень і розривів зв’язок, переломів, вивихів та післяопераційних набряків (у тому числі після пластичних операцій);
- захворювань органів дихання для зменшення в’язкості мокротиння;
- ЛОР-патології для полегшення відходження секрету з придаткових пазух;
- гострих запальних дерматозів;
- гематом і застою в молочних залозах.
Найбільш відтворювані результати отримані в стоматології та щелепно-лицевій хірургії. Метааналізи 2023–2024 років показують, що після видалення ретинованих третіх молярів серратіопептидаза достовірно зменшує тризм (обмеження відкривання рота). Вплив на набряк і біль менш стабільний і часто поступається кортикостероїдам. У комбінації з парацетамолом або НПЗП ефект стає помітнішим уже на 3–4 добу.
У травматології препарат використовують для зменшення посттравматичного набряку. Невеликі порівняльні дослідження 2024 року при розтягненні зв’язок гомілковостопного суглоба фіксували швидше зменшення об’єму набряку порівняно з парацетамолом, хоча знеболення було подібним.
При хронічному бронхіті та синуситах фермент покращує відходження слизу. Дані щодо ідіопатичного легеневого фіброзу з’явилися у 2024 році: комбінована ензимотерапія покращувала симптоми за опитувальниками якості життя, але не замінювала базове лікування.
У реальних кейсах найкращий результат спостерігають, коли серратіопептидазу додають до основного лікування, а не використовують як монотерапію. При чистому болі без вираженого набряку або фібринозного компонента очікування часто не виправдовуються.
Серратіопептидаза проти НПЗП та інших ферментів
Порівняння з класичними нестероїдними протизапальними засобами показує принципову різницю. НПЗП блокують циклооксигеназу і зменшують синтез простагландинів. Серратіопептидаза діє на рівні вже утворених медіаторів і білкових структур. Тому вона майже не впливає на слизову шлунка і не має типових для НПЗП ризиків гастропатії. Водночас знеболювальний ефект слабший.
Порівняно з трипсином і хімотрипсином серратіопептидаза має вищу протеолітичну активність (приблизно в 10 разів щодо α-хімотрипсину) і краще проникає у вогнище запалення. На відміну від наттокінази, її фібринолітична дія слабша і не розглядається як самостійний засіб профілактики тромбозів.
| Параметр | Серратіопептидаза | НПЗП (ібупрофен, диклофенак) | Трипсин/хімотрипсин |
|---|---|---|---|
| Основний механізм | Гідроліз медіаторів і фібрину | Блокада ЦОГ | Протеоліз білків |
| Вплив на шлунок | Мінімальний | Високий ризик | Низький |
| Знеболення | Помірне | Виражене | Слабке |
| Протинабрякова дія | Виражена | Помірна | Помірна |
| Антибіоплівковий ефект | Є | Немає | Обмежений |
Джерело даних: узагальнення клінічних оглядів 2020–2025 рр. та інструкції до препаратів.
У практиці лікар часто комбінує серратіопептидазу з НПЗП: перша зменшує набряк і покращує проникнення другого у тканини. Така схема дозволяє іноді знизити дозу НПЗП.
Поширені міфи та помилки при застосуванні
Один з найстійкіших міфів — твердження, що серратіопептидаза «розчиняє атеросклеротичні бляшки» і захищає від інфаркту. Лабораторні та тваринні дані існували, але великих якісних досліджень на людях немає. У 2025 році огляди прямо вказують на відсутність доказів клінічної ефективності при атеросклерозі.
Другий міф — «природний і абсолютно безпечний засіб». Фермент впливає на згортання крові. При порушеннях коагуляції, прийомі антикоагулянтів або перед операцією він протипоказаний або потребує суворого контролю.
Часта помилка пацієнтів — прийом препарату разом з їжею або розжовування таблетки. Кишковорозчинна оболонка руйнується, і активність падає. Інша помилка — очікування швидкого знеболення, як від ібупрофену. Ефект розвивається поступово, зазвичай протягом кількох днів.
З практики багато хто стикається з ситуацією, коли препарат призначають «про всяк випадок» при будь-якому запаленні. У випадках без вираженого набряку або фібринозного компонента користь мінімальна, а ризик побічних реакцій залишається.
Як правильно приймати і що робити, якщо ефекту немає
Згідно з офіційною інструкцією, дорослим призначають по 1 таблетці (10 мг) 2–3 рази на добу після їди. Таблетку ковтають цілою, запиваючи склянкою води. Максимальна добова доза — 30 мг. Курс визначає лікар залежно від динаміки процесу.
Деякі міжнародні джерела рекомендують прийом натщесерце. Для українського препарату Серрата інструкція чітко вказує «після їди» — це пов’язано з особливостями оболонки та фармакокінетикою. Краще дотримуватися локальної інструкції.
Якщо через 5–7 днів набряк і функціональні обмеження не зменшуються, варто переглянути схему. Можливі причини: недостатня доза основного лікування, неправильна діагностика, індивідуальна низька відповідь. У таких випадках лікар може замінити або додати інші засоби (кортикостероїди короткого курсу, фізіотерапію, дренажні процедури).
При появі прожилок крові в мокротинні, носової кровотечі, шкірних висипань або сильного болю в животі прийом негайно припиняють і звертаються до лікаря.
Безпека, побічні ефекти та обмеження
Найчастіші небажані реакції — дискомфорт у епігастрії, нудота, зниження апетиту, діарея. Рідше виникають шкірні реакції, м’язовий або суглобовий біль. Дуже рідко повідомляли про еозинофільну пневмонію та порушення згортання.
Протипоказання: підвищена чутливість, порушення згортання крові. З обережністю — при тяжких захворюваннях печінки та нирок, загрозі кровотечі, одночасному прийомі антикоагулянтів. У період вагітності та годування грудьми застосування не рекомендується через відсутність даних. Дітям препарат не призначають.
Серратіопептидаза може посилювати дію антикоагулянтів і прискорювати проникнення антибіотиків та НПЗП у запалені тканини. Це враховують при складанні комбінованих схем.
Станом на 2026 рік довгострокова безпека при багатомісячному прийомі вивчена недостатньо. Більшість досліджень тривали від кількох днів до 4–6 тижнів.
Ключові інсайти
Серратіопептидаза — інструмент з чіткою нішею: зменшення набряку, покращення відходження секрету та підтримка регенерації в комплексному лікуванні. Найкращі результати спостерігають у післяопераційному періоді (особливо стоматологія та травматологія) і при респіраторних станах з в’язким мокротинням.
Вона не замінює НПЗП при сильному болі, не «чистить судини» і не є безоглядно безпечною. Правильне застосування вимагає врахування показань, дозування та взаємодій. Якщо після курсу покращення немає або з’являються тривожні симптоми — це сигнал повернутися до лікаря і переглянути тактику, а не збільшувати дозу самостійно.